20.05.2025
Із початку 2025 року статус безробітного в Україні отримали приблизно 250 тисяч осіб, а на сьогодні на обліку в Державній службі зайнятості перебуває майже 100 тисяч безробітних. За цей період послугами служби скористалися 226 тисяч громадян, з яких 80 тисяч уже працевлаштовані, у тому числі тимчасово: таку інформацію повідомляє Держслужба зайнятості.
Статистичний зріз
🔹Гендерна диспропорція серед безробітних є суттєвою: 82% складають жінки. Це значною мірою пов’язано з умовами воєнного стану та мобілізацією.
🔹Найбільша частка безробітних – особи віком 36–54 роки. Молодь віком 18–25 років становить лише 6,4%.
🔹Освітній рівень безробітних доволі високий: 31% мають вищу освіту, ще стільки ж – професійно-технічну. У Києві частка безробітних з вищою освітою досягає 69,3%. Водночас високий рівень освіти не гарантує працевлаштування – це свідчить про дисбаланс між наявною кваліфікацією та потребами ринку праці.
🔹Найчисельніші групи серед безробітних – професіонали (29,4%) та фахівці (22,4%). Робітничі професії залишаються більш затребуваними.
🔹Серед зареєстрованих безробітних особливі статуси мають 24% внутрішньо переміщених осіб і 8% людей з інвалідністю.
За перший квартал 2025 року було подано 133 тисячі вакансій, з них 47 тисяч – перехідні з попереднього року. Центри зайнятості допомогли знайти роботу майже 53 тисячам людей. Зокрема, працевлаштовано 10 тисяч ВПО (4 тисячі з компенсацією роботодавцям), понад 2 тисячі осіб з інвалідністю. Надано компенсацію за облаштування 600 спеціальних робочих місць. Навчання пройшли понад 20 тисяч громадян (6 тисяч – за ваучерами).
Найбільший попит спостерігався на такі професії: продавці, підсобні працівники, кухарі, медсестри, водії, бухгалтери, кравці, швачки, слюсарі, агропрацівники. Рідкісні запити стосувалися таких фахів як тальмани, піскоструминники, оформлювачі іграшок, дегустатори кави.
Причини безробіття – особисті обставини (37,7%) та низька оплата праці (20,7%). Очікування щодо нової роботи найчастіше пов’язані з гідною зарплатою (59,1%), стабільністю та безпекою (51,3%).
При цьому лише 23,1% готові змінити професію, тоді як 29,6% навіть не розглядають такої можливості – головно через сумніви в ефективності перекваліфікації та складність навчання.
Озвучені дані свідчать про глибокі структурні проблеми ринку праці в умовах війни та потребу в комплексній політиці зайнятості, профорієнтації, підвищення мобільності працівників, а також – у соціальному діалозі, де профспілки відіграють ключову роль.
За матеріалами – Державної служби зайнятості України