12.10.2012
Близько десятиліття обласна організація профспілки працівників освіти і науки та головне управління підтримують організаційно й матеріально Раду освітянських ветеранів регіону. Її очолює відома в краї педагог, громадська діячка Любов Федорівна Ривко. Цьогоріч традиційно з нагоди Дня вчителя зібралися понад сорок колишніх працівників управлінь освіти, районних та обласних профлідерів. Для Анатолія Максимовича Вовка , колишнього завідувача обласним відділом освіти, не стало перешкодою навіть сімейне свято - 86-ий його День народження. Любов Федорівна переконала: понад сорокарічний стаж педагогічної праці, відданість їй, чимало освітніх установ, збудованих ним у свій час на Львівщині, засвідчують його абсолютну приналежність до освітянської сім’ї. Тож домочадці мусили 10 жовтня поділитися своїм дідусем, батьком і чоловіком з колегами.
Втім, Анатолій Максимович не вельми пручався. Щирі вітання йому приготували давні друзі з освітянського цеху, начальник управління Михайло Брегін, обласний профлідер Марія Яцейко. А нам ветеран по секрету признався: дуже б жалкував, якби на своє подвійне свято – особисте і професійне - упустив нагоду побувати на новозбудованих до “Євро-2012” Львів-арені, новому аеропорту, сучасному навчальному комплексі, який здали нещодавно у селі Бірки поблизу Львова, в новому дитсадку Зимної Води, де вони побували на оглядинах.
Люба Ривко зі зннанням справи сказала: нічого подібного бірській школі не бачила ні у країнах Прибалтики, ні на інших теренах СНД, де побувала останнім часом. У вартості об’єкта лише третина – кошти держави, основні отримали завдяки голові сільради та громаді сева. Виручені за землю гроші вклали в школу, що стала своєрідним пам’ятником честі і чесності, патріотизму керівництва, мешканців та соціально спрямованого бізнесу в Бірках.
Навчальний комплекс та дитсадок дав ветеранам добру надію на майбутнє держави, української освіти, тільки, казали, треба по- справжньому, гуртом про це подбати.
Організатори свята - галузева профспілка, роботодавець і Рада ветеранів - дала можливість старійшинам освітньої ниви поспілкуватися за святковим столом, , підняти чарку за здоров’я і довголіття заслужених і нині не байдужих до своєї справи людей.
