29.04.2013
Серед вічнозелених Карпат Сколівщини розкинулось мальовниче село Мита. Саме тут, у селянській родині 3 квітня 1953 року народився голова Сколівської районної організації профспілки працівників освіти і науки України – Мотрунич Володимир Ількович.
1 вересня 1960 року став учнем-першокласником і закінчив Завадківську середню школу у 1970 році.
На зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? Бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися,що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як вона планує себе реалізувати. Іноді людина з самого дитинства знає,чого вона прагне. Та й дорослі, правду кажучи, частенько полюбляють запитувати у дітлахів про те, ким ті хочуть стати в майбутньому і щиро посміхаються, почувши наївні побажання щодо професії видатної актриси, талановитого співака чи космонавта.
Але з дитинства Володимир мріяв стати вчителем німецької мови, щоб навчати дітей вільно володіти іноземною мовою. І мрії молодого юнака здійснились. В 1971 – 1975 роках він навчався в Дрогобицькому Державному педагогічному інституті ім.. І. Франка на факультеті іноземних мов.
Після закінчення вузу пішов працювати у Волосянківську восьмирічну школу вчителем німецької мови.
Згодом у 1977 році став директором Нижньо-Рожанківської восьмирічної школи.
А в 1981 році був обраний головою сільської ради с. Росохач, де пропрацював до 1983 року.
Ще видатний англійський письменник Оскар Уайльд говорив: «Ціль людського життя – самовираження. Проявити свою сутність у всій повноті – ось для чого ми живемо». Справді, людина має використати всі свої можливості, якомога краще показати себе.
Тож Володимир Ількович завжди думав про своє призначення – бути вчителем. Йому завжди снилися уроки та його улюблені учні. Тому у 1984 році він повернувся на педагогічну ниву, повернувся в село Волосянку, де починав свою педагогічну діяльність.
У 1988 році був призначений на посаду заступника Сколівської заочної вечірньої школи. А у 1994 році – методистом районного методкабінету Сколівського районного відділу освіти, де і працює на сьогоднішній день.
Повагу людей, як і любов, не можна ані успадкувати, ані купити за гроші. Та й силою її не завоювати. Її можна тільки заслужити. Щоб тебе шанували, цінували люди, ти маєш прагнути стати особистістю. Доказом цього є те, що Володимира Ільковича тричі обирали головою Сколівської районної організації профспілки працівників освіти і науки України. Саме це є доказом поваги до нашого профлідера, до нашого доброго і мудрого порадника. До нього завжди приходять зі своїми жалями та болями, за допомогою та розрадою.
У 2006 та 2010 роках його обирають депутатом Сколівської районної ради.
Володимир Ількович був членом Президії та головою постійної депутатської комісії з питань освіти, культури, молоді і спорту Сколівської районної ради 5 скликання, де він боровся за реорганізацію сільських шкіл, бібліотек; надає консультації з прав захисту людини. Зараз він є депутатом Сколівської районної ради та членом комісії з питань освіти, культури, молоді і спорту.
Наш профлідер – справжня особистість. Це та людина, яка постійно працює над збагаченням інтелекту, прагне якомога більше знати і вміти; це людина високої культури, із сильною волею і твердими переконаннями. Це людина працьовита, дієва, енергійна, принципова, цілеспрямована, знає, чого хоче, впевнено прямує до своєї мети, завжди, незалежно від будь-яких обставин, відстоює власну точку зору, свою життєву позицію. Це людина, яка обов'язково відзначається великою духовною силою, здатний протистояти негідному, ганебному; яка дотримується свого слова, на нього завжди можна покластися, він вірний і справедливий. Недарма його профспілкова діяльність відзначена грамотами Сколівської райдержадміністрації, Сколіської районної ради, Нагрудним знаком Центрального комітету профспілки працівників освіти і науки України «Заслужений працівник Профспілки працівників освіти і науки України» зі ступенем «Бронзова відзнака».
Сім'я – ключ до щастя. Усе найкраще,що є на землі, починається із сім'ї. Без неї, які без природи, людство обійтися не може. Сім'я дає життя дитині. І ще наш колега – добрий сім'янин. У нього добра, чуйна і кохана дружина. У злагоді і любові ви ростили хороших і вихованих дітей, уже студентів: Олега та Мар'яну.
Тож дякуємо Вам, Володимире Ільковичу, за те, що вмієте глибоко співчувати та щиро радіти, дякуємо за Вашу життєву мудрість, якою захоплюємося, і за глибоке, щире серце. Дякуємо за те, що Ви у нас є!
Нехай весна подарує Вам свою чарівність: ніжність підсніжників, свіжість пролісків, чистоту лілій, теплоту сон-трави. А до світлої мети по всьому життю хай провадить Вас сам Господь; Матір Божа оберігає всю Вашу родину, а Ангел – Хоронитель своїми білими крилами захищає Вас від усякої нечисті.
І щоб завжди з Вами у ногу йшли Віра, Надія, Любов та Боже благословення.
Профактив освітян Сколівщини
