30.04.2013

 

Знаючі люди кажуть, що на формування характеру і стилю життя людини впливає, крім усього іншого, і пора року. Усе краще, енергійне, святкове і життєрадісне, що є у даний період, відбивається на людині, яка народилась у визначену пору. Що не кажи, але добра доля справедливості у цьому припущенні є! І  розповісти про людину весняного гарту  нам зовсім не важко, бо ми маємо честь її знати!

«Красо України, Подолля!...», - зринають у пам’яті слова Лесі Українки. Бо Подільський, Хмельницький край - це колиска Миколи Вікторовича Колесника – профспілкового лідера освітян Червонограда.

…Коли над Хмельниччиною шуміли ярі квітневі вітри, сади біліли ніжним цвітом, а небо і води змагались у насиченості синню, у сім’ї кравчині та військовослужбовця народився син. Це було 14 квітня 1953 року у селі Залужжі Білогірського району: весняний світ прийняв Миколу Колесника! Прийняв і заволодів його єством, наповнюючи душу з юних літ  красою і жагою пізнань, як весняні зливи напоюють спраглу за зиму землицю!

«Он ярочки зелененькі,

Стежечки по них маленькі,

Перевиті, мов стрічечки,

Збігаються до річечки,

Річка плине, берег рвучи,

Далі, далі попід кручі...»,

- це ж наче про річку Горинь, що тече у рідному селі Миколи Колесника Залужжі,  написала Леся Українка. Його дитячі і шкільні роки пройшли там, серед ніжної природи подільського краю, під мудрими настановами батька Віктора Харитоновича, у дружбі зі старшим братом Василем і у красі безмежно глибокого талановитого світу мами Марії Денисівни, яка писала вірші, співала українські пісні і завжди багато читала. Любов до української творчості ввійшла з молоком матері і назавжди залишилась у душі Миколи Колесника.

Після школи трудовий шлях юнака розпочинається на цегельному заводі. Далі, за законами тогочасного союзу, служба в армії. А по звільненні у запас – робота інженера з охорони праці у радгоспі.

Але весняна душа молодого чоловіка прагла знань і відкриттів! Тому Микола Колесник вступає у Рівненський державний інститут на філологічний факультет. Хіба не мамина поетична натура благословила сина на вивчення слова?! З часу закінчення навчання в інституті життєва дорога Миколи Вікторовича Колесника пролягла в освіту. Тут його трудовий стаж складає майже 35 років! Якщо звернутись до офіційної статистики, то послужний список пана Миколи виглядатиме так: із серпня 1979 року по жовтень 1984 року – вчителем української мови та літератури Червоноградської ЗШ №13. З 1984 року по 1986 рік – заступник директора з навчально-виховної роботи ЧЗШ №11. У вересні 1986 року переведений на посаду вчителя української мови та літератури ЧЗШ №11.

Працюючи вчителем-словесником, Микола Вікторович всю свою багаторічну відданість слову передавав дітям, а вони тішили Учителя перемогами на обласних олімпіадах і брали у своє життя барвисту красу слова, повагу до інших мов і по-весняному світле захоплення мелодійністю рідної мови!

Микола Колесник, за результатами роботи з обдарованими дітьми, був нагороджений грамотами міського голови. Першим із  учителів української мови та літератури Червонограда почав друкуватися у науково-методичному журналі ''Українська мова і література в школі''. За професіоналізм у роботі йому присвоєно педагогічні звання ''Старший вчитель'' та ''Вчитель-методист''. У 1999 році нагороджений Знаком «Відмінник освіти України».

У профспілкову роботу Микола Вікторович включився у 1982 році, коли був обраний головою профкому ЧЗШ №13 та членом міського комітету профспілки і членом президії.  У квітні 1986 року обраний головою міської організації профспілки на громадських засадах. А міську раду голів профкомів працівників освіти очолив у 2005 році вже на постійній основі.

Ці роки відзначені розмаїтими настроями та суспільними імпульсами. Для профспілкового керівника, який не просто обіймає посаду, а знає, для чого він її обіймає, важливо добре володіти ситуацією, психологією колективів і окремої особистості, строгими нормативними документами… і вміти вчасно натиснути на потрібний важіль-аргумент, щоб втримати рівновагу і зберегти спокій між сторонами, якими є адміністрація і колектив…

Микола Колесник прагнув змін! У час перебудови, на яку всі покладали великі надії, він намагався перетворити «школу комунізму» на організацію, яка захищає соціально-економічні права і законні інтереси працівників. Сприяв реорганізації міського комітету профспілки в раду голів профкомів, утвердженню принципів демократичності, гласності, відповідальності.

Після відомих подій Помаранчевої революції брав участь в усіх акціях протесту, які проводила профспілка в Києві та Львові. Особистим прикладом заохочував колег – працівників освіти – до активного виступу проти незаконних, шкідливих дій антинародної влади. Не залишається наш Лідер і в стороні від законотворення, бо бачить всі проблеми і потреби з середини, з тої сторони, на захисті якої мудро стоїть вже багато років. Тому подав пропозиції до проектів документів (зокрема, до ст.57 Закону України ''Про освіту'', ''Положення про атестацію педагогічних працівників'' та інших).

Також Микола Колесник очолює центральну комісію із соціального страхування. За результативність у цій роботі нагороджений грамотою міського голови. Кілька каденцій обирають членом президії обласної організації профспілки працівників освіти і науки, де очолює постійну комісію з питань організаційно-масової роботи обласної ради профспілки. У 2003 році нагороджений нагрудним знаком ФПУ  «Профспілкова відзнака».

 …Шумить весна, наче надолужує пропущене, розквітають сади і душа молодіє під лагідним промінням та життєдайним дощиком. І не велить молодий вітер сидіти, а кличе до роботи, до пісні, до нових доріг! Микола Вікторович Колесник весняною усмішкою зустрічає новий день і запросто береться до щоденних турбот, налаштовується на нові зустрічі і прагне владнати усі профспілкові справи, бо ж на те і є весна в природі і весна в душі, щоб змінити світ на краще!

Віра Олеш, голова первинної профспілкової організації ДНЗ № 5