28.03.2013

 

Віра Степанівна Краєвська – профлідер, який вміє по-доброму дивувати. Таке вдається людям з глибокими джерелами душі. Багато знаю про її працю, залюбки бувала на вечорах “Від усієї душі”, що проводяться у Кам’янці-Бузькій за ініціативи та участі голови районної організації профспілки працівників освіти і науки. Тут захоплює все – від вишиванок учасників до щирості кожного слова, сказаного Вірою Степанівною в подяку своїм небайдужим, активним спілчанам. Про це Віра  Краєвська каже коротко: “Маю прекрасну команду.”  Разом тримають високо профспілкову марку, контрольна цифра фінансування освіти – непорушна...

Що бракує? “Активності Києва,- каже районний профлідер, - щоб Центральний комітет, ФПУ вирвали у соціальних партнерів Постанову про збільшення розміру тарифних розрядів освітян. Гроші на це Верховною Радою закладено...”

Віра Степанівна звикла: насамперед - про роботу.  Профспілкового журналіста вона здивувала, просто запитавши: “А як у вас з передплатою?” Віра Краєвська традиційно забезпечує в кожну школу регіональну профспілкову газету. Оце діловий член Президії обласної організації профспілки освіти і науки, срібна призерка найвищої нагороди профспілок “За заслуги”, відмінник освіти з понад 40-річним педагогічним стажем.

Віра Краєвська нагороджена Нагрудним знаком Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України «Заслужений працівник Профспілки працівників освіти і науки України» зі ступенем «Золота відзнака».

З нагоди її ювілейних уродин ми повернули нашу розмову в русло особисте. Очі Віри Степанівни відтанули: “Найбільшим, каже, моїм здобутком в житті є мої діти, які, хоч і не обрали, як я вчительську стежку батьків, - донька економіст, син – інженер,  та знайшли у житті своє місце, привели в родину хорошу невістку і зятя, подарували нам з чоловіком, він у мене технік деревообробки, двох гарненьких внуків.

А ще Віра Степанівна сказала нам по-секрету: “Бог дав мені прекрасного чоловіка, котрий завжди був надійним тилом в подружжі упродовж 40 років.

За цей час жодного разу не залишив мене наодинці з проблемою. Коли діти були маленькі, чесно, щиро ділив обов’язки, і тепер також, коли доглядає  мою хвору маму...» Це ті життєві подробиці, які цементують сім’ю і родину.

Що ж, нехай таланить Вам, Віро Степанівно, в здоров’ї і праці, у здійсненні ваших добрих задумів і справ. Цього бажають Вам усі колеги- профспілчани.