12.12.2014

 

12 грудня 2014 на 89-му році життя відійшов у Вічність Анатолій Максимович Вовк...

Його ім"я добре знане в освітянських колах.

Послужний освітянський  список Анатолія Вовка - від рядового вчителя вечірньої школи до завідувача Львівським обласним відділом народної освіти.

Попрацювавши на посаді головного освітянина Львівщини 16 років, із 1972 до 1988 року, він залишив після себе десятки шкільних новобудов, добре налагоджену систему управління освітою, а головне - фахово підготовлені кадри однодумців - тих, кого довелось учити і з ким працювати.

А починалося життя в Донецькому краю, у селі Захарівка Мангушського району, у роду, що походить з азово-чорноморських козаків.

Навчання у педагогічному училищі перервала війна, а в неповних 17 літ, будучи міцним і рослим юнаком, добровільно пішов на фронт. 

Після війни, яка закінчилась для Анатолія Максимовича у 1946 у Прибалтиці, повернувся додому. Та життя привело його на Львівщину, де й залишався до кінця своїх днів. Працював робітником на заводі "Азовсталь", шофером на Львівському паркетному комбінаті, на Сокальському цегельному заводі, проте увесь цей час невтомно вчився. Так здобув вечірню середню освіту, екстерном склав іспити у педагогічному училищі, а згодом отримав і університетську освіту. Така "школа життя" дала змогу не тільки долати вершини науки, але 

й пізнавати людей із їх радощами та тривогами.

Почувався у житті щасливим. Прожив із дружиною Іванною Антонівною понад 55 років. Виховали разом трьох доньок, які потішили його шістьма онуками та вісьмома правнуками. Був щасливий у праці. Зберіг інтерес до життя до останку. Мав багато друзів та шанувальників. За його ж словами: " Жив з людьми коректно. А загалом, оті прожиті роки - наче відчинив і закрив двері..."

Прощаємося з Анатолієм Максимовичем, згадуємо ті гарні миті, які провели з ним...

Вічна йому пам"ять.