08.07.2015

 

Даруйте, що почну з високого в малій справі. З таких складається рівень життя, який нині, та й завжди, прямо пропорціональний не напускному патріотизму. Разом узяте це і є суттю того, що ми, аби не довго думати,  наклали на бренд «по- європейськи». Хоча там часто-густо могли б повчитися дечого і в нас, та все, набуте десятиліттями, успішно марнуємо.

Йдеться про невеликий на 50 місць у зміну санаторій-профілакторій Львівського національного університету імені Івана Франка, який був цьому навчальному закладові, як  мовиться, «під стать» - один з найкращих в Україні. Тут пересічний і потребуючий студент за 18 днів міг поправити здоров’я за доступних 150 гривень. Зрештою, в кризу можна було б ціну трохи підняти, ніж все безоглядно втрачати.

 Після сумнозвісних  поправок про деякі зміни до закону про соцстрах від 28 грудня минулого року, припинили фінансування саме цих нині надзвичайно важливих  медичних закладів реабілітації здоров’я майбутньої еліти нації у вишах, спортивних шкіл, санкурлікування. Щодо санаторіїв- профілакторіїв, то навіть не враховують те, що деякі студенти і працівники повертаються із зони бойових дій...

 Ні предстаники законодавчої, ні виконавчої влади не вічні. Вони наймані тимчасово народом, який може й помилятися у своєму виборі, не маючи великого державницького досвіду. Але добре було б такі їх рішення підстрахувати в низах і не дати довалити те, що потрібне. Так, для прикладу зробили в Сумському університеті – санаторій –порфілакторій зберегли.

На думку голови профкому працівників університету імені Івана Франка Володимира Качмара, створивши механізм співфінансування санаторію профілакторію студенською, викладацькою профспілкою і ректоратом, додамо: цілком реально було б тут і надання платних послуг львів’янам, щоб кращий в Україні, повторюся, бо це установа моєї рідної альма-матер, - санаторій-профілакторій можна було б утримати до кращих часів. Руйнувати, як відомо, легше, ніж будувати.  Тут мені у студентські часи не доводилося побувати, однак пам’ятаю, як моя подруга, коли батько помер, а багатодітна мати не могла дати раду своїм студентам, лікувалася і перебула тут у найтяжчий для родини період,

Так ось, як сказала Рімма Кулинич, головний лікар університетського санаторію-профілакторіюця реабілітаційна університетська установа вже досягла і в медичному, і в побутовому оснащенні сучасних стандартів.  Двомісні кімнати, інгаляторій, кабінет штучного мікроклімату з функціями солотвинських солоних шахт, висококваліфіковані лікарі- від терапевта до стоматолога і окуліста - зі своїми розробками лікування вад очей, якими нині особливо страждають студенти, прив’язані до комп’ютерів.

 Рімма Олександрівна чимало заслуг у розвитку санаторію-профілакторію віддає  роботодавцю – ректору п. Вакарчуку. Він, каже про роботу профілакторію питав самих студентів при будь-якій нагоді, дбав про медустанову і їх здоров’я.

 Сама вона зверталася і до новообраного, про якого профлідер працівників університету  відгукується, як про  людину законопослушну, доступну, дуже зайняту своєю справою. За рік керівництва вищим навчальним закладом проблем лише прибуває, але треба кожному на своєму місці взятися за справи господарські, наукові, організаційні. Студентському профкомові, куди, так віддавна склалося, входять працівники санаторію-профілакторію, взяти це під особливий контроль, бути більш наполегливим, аргументованим і послідовним в обороні справи, важливої для студентства, своїх спілчан.

  Рімма Олександрівна звертається до громадської професійної організації, ректорату, обласної організації галузевої профспілки, яка, на жаль, не може вборонити сам оздоровчий заклад, однак відстоює права працівників щодо виплати відповідних коштів, що належаться при ліквідації підприємства. Надіслали відповідного листа ректоратові.

3 квітня був виданий наказ про ліквідацію санаторію- профілакторію. З початку року фонд соцстраху припинив фінансування зарплат 18 працівників, ліків і на харчування тих, хто перебував тут за університетським санаторними путівками. Згідно закону, головний лікар, якого винаймав на роботу ректорат, а вона -  36 років усіх інших працівників, 21 січня видала, згідно статті трудового законодавства, попередження про ліквідацію установи. Термін закінчився  21 березня.  До сих пір  ні вона, ні інші працівники профілакторію не отримали виплат у зв’язку з ліквідації підприємства. Таке трактування щодо права на виплати дають юристи обласної галузевої профспілки. Університетські, де  функціонує юридичний факультет і штатні юристи, мають інше бачення, причини якого можуть бути різні. Ректор, кажуть, прагне чітко дотримуватися закону і остерігається порушень.

 Однак, у двох інших вищих навчальних закладах Львова, цю проблему при ліквідації санаторіїв-профілакторіїв вирішили позитивно для тих, хто позбувся свого робочого місця.

 Працівникам санаторію –профілакторію національного університету імені Івана Франка радять звертатися до суду. Але ж трудового спору тут, за словами профспілкових юристів, нема. Все, судячи з підходів інших вишів, однозначно. Що вже тут перемудрювати франківцям, коли ні важливу нині оздоровчу установу для студентів і працівників, ні робочі місця і можливість оздоровлювати містян, бо де ще в місті таке обладнання за доступну ціну знайдеш, зберегти не зуміли.