03.12.2020
У заступниці голови Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, віднедавна - на громадських засадах, Галини Мирославівни Долішньої - ювілейний День народження. Вона з тих, хто незважаючи на посади, статуси, а навіть зарплатню, все звикла робити на «5». У школі відмінниця-медалістка, попри те, що батьки не мали часу за роботою в селі слідкувати, в якому кабінеті її клас, у педінститут Дрогобича з Тернопільщини приїхали з батьком, а на вступні іспити самостійно і вступила на факультет іноземних мов, факультет, куди завжди було непросто вступити. Елітний. Проте мала дуже доброго вчителя німецької мови, ще гімназійного, з яким дуже добре розумілися. Тож і нині вільно вололдіє кількома іноземними мовами.
Запам’яталося, як на одному з Днів народження Долішньої колишня голова профкому працівників цього вишу Валентина Аркадіївна Отрощенко підготувала духовний подарунок колезі – музичний сувенір від викладачів музпеду з розповіддю, якою активною студенткою, громадською діячкою була випускниця Галина Долішня. Така все життя – перфекціоністка: все має бути зроблено до ладу, на «відмінно», що не всім і не завжди подобається... при її внутрішній установці: «роби, як треба, що б там не було».
Співпрацюю з нею, як із завідувачкою відділу організаційної роботи та інформаційного забезпечення, понад десятиліття. Часто й забудеш, що вона на лікарняному чи у відпустці, й одразу про роботу, а не по-людськи – про самопочуття. Не ображається, розуміє: таке вже неправильне старе наше виховання. Добрі наші почуття, однак, і вдячність залишаються глибоко в душі.
Донька Оля, зять Філіп, чоловік Богдан, науковець-мінералог, колишній профлідер регіональної профспілки НАН України, її розуміють, цінують. І це вже немале людське щастя, яке не всім у цьому складному житті перепадає. У профспілках Львівщини кажуть: Долішня з тих, хто не підведе, не підставить, виручить. Мабуть тому очільниця обласної освітянської профспілки Львівщини Марія Яцейко знає: на Галину можна завжди і в усьому покладатися. Багато років попрацювавши заступницею голови організації, залишається не з меншими обов’язками і навантаженнями, ставши на посаді з громадським статусом.
У Галини Долішньої – широкий світогляд, бо й широке коло зацікавлень: від читання книг до городництва на своєму львівському «обійсті» в кілька соток, яке, звичайно, слабо нагадує батьківське на Підволочищині, де працювала разом з родиною і яку жартівливо називає крайнім сходом Галичини.
Запам’яталися її ініціативи: виставки “Кобзаря» різних років видання з домашньої бібліотеки, маминої вишиванки для своїх колег в обласній організації Профспілки, її громадянська і людська позиція – допомогти і прислужитися людям, попри непростий, вимогливий характер. Та коли людина має стільки друзів, скільки їх має Долішня, то це від Бога. Тож нехай і надалі буде над Вами, Галино Мирославівно, Боже благословення, здоров’я Вам і родині, нехай життя Вас радує ще багатьма приємними сюрпризами, нехай здійсняються Ваші задуми і мрії.
