28.09.2023

 

Про комунальний заклад  Львівської обласної ради «Бориславська  загальноосвітня санаторна школа І-ІІІ ст.», як унікальну не лише в Україні, а й у Європі, збираюся написати давно. Та й голова Бориславської міської територіальної організації профспілки працівників освіти і науки України Роксоляна Флюнт підтвердила: колектив прекрасний, дружний, фаховий : 106 працівників - усі члени профспілки. Провели атестацію робочих місць, отримали цьогоріч доплати і за шкідливість умов, і «підтягнули» педагогам розмір виплат за сумлінну працю, проводяться медогляди за рахунок роботодавця. У них давні традиції співпраці громадської організації з соціальними партнерами.

 Директором там 24-ий рік Ольга Романівна Громик.

І так би хотілося продовжувати на цій мажорній ноті про справді цікавий колектив санаторної школи, якій, як єдиній в Україні і в світі, виповнюється цьогоріч 45 років. Але...

 Створена з метою навчання та лікування «без відриву від навчання» дітей, що хворіють шлунково-кишковим трактом. Захворювання, яке й нині займає серед школярів України друге місце після сердечно-судинних хвороб. (До слова, ще такого типу Наказом Міносвіти і Мінохорони здоров’я № 237/ 525 від 13 жовтня 1978 року була створена санаторна школа у Криму для лікування дихальних шляхів).

А накреслений «план – закрити» - не змінний

  Стан здоров’я в країні, яка воює, де діти втрачають годувальників, такий, що в пору не з минулим воювати, а скористатися тим же  напрацьованим українськими педагогами і медиками у Бориславі досвідом і, якщо вже не нові такі школи відкривати,  то, принаймні, існуючу зберегти, розвинути. Донедавна там перебували діти із реабілітаційного центру з тимчасово окупованої Волновахи. Тепер – в Німеччині перебувають, але ж це не назавжди?!

 Трудовий колектив, профспілка – від первинної організації до обласної і Центрального Комітету  бореться за збереження  освітніх закладів такого типу .  І оскільки тут перебувають, навчаються та лікуються діти з усіх областей України, то логічно й фінансування доповнити з Державного Бюджету.

 Керівництво Міносвіти змінюється, змінюється й у дотичних Міністерствах – охорони здоров’я, зокрема, а «накреслений план - закрити»  залишається.

Попри те, що старт у свій час, як не дивно, дало чомусь цій руйнації Мінсоцполітики, як каже директор санаторної школи, мабуть тому, що мало би приєднатися до її утримання й розгортання.

 У свій час тут лікувалися діти різних соціальних верств, у тому числі й еліти. Поруч –  трускавецька лікувальна водичка «нафтуся», її  завозять в шкільний бювет. Застосовуємо, розповідає голова профкому, старша медична сестра Надія Ігорівна Підкович,  оправдану й апробовану систему харчування, визнану в світі, НАССР ( хасп) за Григорієм Клопотенком, лікувальну пінку, зміну дієтстолів - у залежності від стану й перебігу хвороби. Жодним батькам не вдасться цього зробити, дотримати такого строгого розкладу й системи лікування й харчування, щоб  досягнути позитивних результатів, яких ми, продовжує директор школи Ольга Громик, досягаємо за рік. А це теж економить державі чималі кошти, зберігає людський ресурс.

Скільки дітей України можна було б  тут буквально порятувати й повернути суспільству здорових і повноцінних громадян.

 У свій час на санаторну школу працювала система, в якій були задіяні лікарі-педіатри, гастроентерологи, які відповідали за стан здоров’я дітей. Їх відбір і скерування юних пацєнтів у школу було теж відповідальним, як і обов’язки та результати роботи трудового колективу школи, починаючи від кухаря, дієтсестри,  гастроентеролога - до вчителя та директора.

-         Приходили до нас такі хворі діти,   наголошує директор, що самостійно не могли справити стілець, згодом батьки зі сльозами на очах дякували нам за результати перебування тут їхніх чад.

Вочевидь не випадково вихованка з Чернігівщини Надія Яковенко прийшла на лінійку з великою вишиванкою із написом «Школа радості, школа – родина, школа – здоров’я».  Це й стало гаслом цього особливого навчально-лікувального закладу. Тепер розташоване при вході до школи. Поруч – вишивка образу святого Миколая від вдячного учня – випускника Миколи Логвиненка з Києва. Випускниця з Одещини Оля Тимошенко приїжджає чи не щороку. Пояснює: не може віддячитись, бо колись  не виходила з лікарні через свою хворобу.

 Майже півстоліття, яке відзначатиме школа, 11 років, однак, триває боротьба колективу за збереження закладу. І, диво-дивне, замість зберегти те, унікальне, наше, кажуть же: «такого нема в світі!», водночас намагаються якнайшвидше все викинути й забути.

 Нема  настільки апробованої на масовій практиці системи Григорія Клопотенка, яку саме тут  успішно застосовують для оздоровлення дітей, приймання чаїв з трав, що ростуть і застосовують у нас, з додатком ефекту занять лікувальною фізкультурою, яку ведуть сестри медичні з великим досвідом роботи, уроків фізичної культури за спеціальною програмою  з учителем з досвідом,  колишнім профлідером  Ігорем Шохою. 

Саме з досвіду цієї школи були написані наукові роботи й захищені вчені медичні ступені...

Але був час, додають вчителі, коли прийшла наша директорка, й застала заморожені батареї,  колектив - без зарплати... Допомагали один одному, вижили, згодом віддали половину своєї платні – стали самі собі спонсорами – на ремонт  школи,  й понині кожен відповідає за свої умови праці. 

Створили шкільний самодіяльний вокальний ансамбль «Спалах» , школа організувала в місті благодійний концерт із зірками української естради, зібравши для військових понад 120 тисяч грн.  Придбали для ЗСУ автомобіль та тепловізор. Допомагають державі, як тільки можуть!

А хто ж таки порятує їх?

Допомагав зберегти  Бориславську санаторну школу народний депутат  Павло Сушко. Всі зусилля  вилились в те, що її, Бориславську санаторну школу, «якої більше ніде немає», мають намір до 2025 року перепрофілювати в мистецький ліцей. Дай Боже, щоб вдалося переконати депутатів обласної ради  зберегти   оздоровчо-реабілітаційний підрозділ.

 Тимчасової економії коштів,  якою найчастіше мотивують і про яку найчастіше думають, щоб  уже і зараз, не заглядаючи в завтра, не буде.

 Так, важлива, як каже педагог-організатор санаторної школи Олена Іванівна Міняйло, гармонія душі і тіла,  а душу дитини найкраще розкриває мистецтво.  Та доведено століттями, що у здоровому тілі – здоровий дух. То чи не простіше до цієї унікальної освітньо-оздоровчої бази в Бориславській санаторній додати уроки вокалу, музики, народного мистецтва і того, що ще в  навчальній мистецькій сфері бракує регіону?

 Здоров’я духовне і фізичне, як ніколи, важливе нині, у війні, для молодого покоління  України. Такої країни, як і школи, й справді більше ніде нема. Не розтринькуймо так гарячково те, що маємо.

Кореспондент Львівської обласної організації Профспілки