06.08.2019
Так в народі називають Природний заповідник «Розточчя», якому у жовтні цього року, як заповідній установі - єдиній на Львівщині, виповнюється 35 років. Як унікальний біосферний резерват, до слова - один з півтора десятка нині існуючих в Україні, зростав і формувався століттями. Він, а ще Канівський заповідник, що залишаючись під опікою Академії наук України ( «Розточчя» - в куруванні Національного Лісотехнічного університету) знаходяться у віданні Міністерства освіти (інші - в Мінекології, лісового господарства). Тож і Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України має у своїй структурі таку непересічну установу й первинну профспілкову організацію, яку п’ять каденцій очолює спеціаліст аграрного напрямку, економіст Федір Юрійович Глинка. Роботодавець - директор Ярослав Семенович Бовт - фахівець-практик з десятиліттями стажу в лісівництві та охороні навколишнього природного середовища, немало за його плечима років праці в науковій установі як екс-проректора Лісотехнічного університету.
Колектив «Розточчя» складається зі сорока п’яти осіб - десять науковців, технічні, працівники держслужби охорони. Вони своєю самовідданою працею, незважаючи на те, що середня зарплатня мізерна – 6,2 тисяч грн. та й саме фінансування заповідника державою не менш скромне, домоглися вісім років тому включення «Розточчя» комісією ЮНЕСКО в світову мережу біосферних резерватів загальною площею 74,8 тис. гектарів. Позаминулого року, як результат наполегливих кроків у підготуванні матеріалів і документів, перекладу їх англійською, - 385 гектарів букових пралісів « Розточчя» отримали статус світової природньої спадщини. 19 липня цього року, завдяки тій же сподвижницькій праці керівництва і колективу, підписано документи про створення Міжнародного транскордонного біосферного резервату, площею з української сторони - 74,8 тис га, з польської - 297, 01 тис. гектарів.
На запитання, що це дає установі, Ярослав Семенович каже: ширші наукові зв’язки, взаємодію і грантові можливості через Польщу, як члена Євросоюзу, розвиток інфраструктури, народних промислів, збереження сакрального мистецтва в навколишній території. Водночас, згідно закону про природно- заповідний фонд України, цими пралісами не можуть ходити туристи, прокладено у Янівських «цивілізованих джунглях» тільки науково-екологічні стежки. Впале дерево не рушиш, щоб поспостерігати далі природній ланцюг взаємодії рослин і тварин у природі. А як інакше вивчати і налагоджувати гармонію з природою, невтручання у її закони?! Працює в заповіднику лікар- ветеринар. Проблемні, поранені та вилікувані звірята й птахи живуть у вольєрах, продовжує п. Ярослав. Доглянуті людиною можуть самостійно не вижити. Однак, це живі експонати і приклади для підростаючого покоління любові до природи. Створено в заповіднику «зелений клас», де лавочки під відкритим небом поруч з « героями» задушевних розмов науковців з дітьми - рослинами і тваринами. Це сприяє неформальному сприйняттю екологічної культури молодого покоління українців. До співпраці та виховання любові до всього живого в природі Ярослав Семенович залучив і душпастирів, створивши у 2010-му в заповіднику Християнсько-екологічний Центр. До цього, каже, спонукали у свій час підпали, нищення молодих насаджень лісу. Що насадимо молодий ліс - підпалять. Так мстилися неподатливим лісівникам: тому не сподобався, іншому ще чимось не догодив... Послухали віруючі люди священиків, що все живе створено Богом для життя і гармонії, що це дар Господній і нищити його - гріх. Схаменулися.
Якнайглибше розуміючи це, Ярослав Бовт і сам знайшов у свій час у собі сили судитися з одним із міністрів і не дав знищити заповідник на Львівщині. З Божою поміччю домігся справедливості.
У заповіднику на Яворівщині за 30 км від Львова проводили наукові дослідження студенти з різних куточків світу. Спеціалісти з Європи дивуються, як вдалося зберегти такий природний заповідний рай поблизу потужного колись промислово-військового центру...
В липні цього року побували тут студенти з Коста – Ріки, Іспанії, Італії, Німеччини. Заповідник має рідкісне поєднання природних комплексів західноукраїнської лісостепової фізико-географічної провінції та можливості її наукового вивчення. «Розточчя» - стик трьох флористичних областей Карпат, Полісся та Поділля, де ростуть 885 видів судинних рослин, 9 рослинних угруповань занесені до Зеленої книги України, 169 видів птахів, у тому числі мініатюрний корольок, 43 види ссавців, 16 видів риб. Назва «Розточчя» засвідчує територію витоку й розтоку потічків і рік Дністра, Сяну, Бугу в Чорне та Балтійське моря.
У заповіднику, акцентує директор, працював видатний, нині покійний (1960-2008) вчений-орнітолог з європейським визнанням і авторитетом Ігор Горбань. Він був членом Британського Орнітологічного союзу, членом Любельського, Румунського орнітологічних товариств, українським кореспондентом британського журналу «British Birds». Сьогодні заступником директора є кандидат сільськогосподарських наук, що очолює групу поважних наукових дослідників, Галина Стрямець. Втім, додає голова профкому Федір Глинка, маємо проблеми з кадрами через низьку оплату праці науковців і працівників служби охорони. Тому, на жаль, чималою мотивацією членства є матеріальна підтримка і правова допомога профспілки, займаємось оздоровленням спілчан, взяли дольову участь і переказали кошти на будівництво другого корпусу освітянського профспілкового пансіонату «Пролісок», уклали колдоговір з адміністрацією, готуємось до звітно-виборних зборів.
Не втримуюся, користуючись спілкуванням зі спеціалістами, від наболілого в суспільстві питання про нищення лісів в Україні. Ярослав Семенович Бовт переконаний: зарадити цьому може не тільки рахування і констатація кількості зрубаних дерев, а заборона вивезення за кордон круглого лісу, фаховий контроль держави за насадженнями лісокультур, склад деревостану, проведення лісовідновлення, щоб не лише волонтери рахували і засвідчували пеньки, а держінспекція перевіряла на місці теоретичні плани і проекти насаджень лісових культур, лісовідновлення, асортимент насаджених культур, щоб посадили і довели дерева до віку щонайменше 10-12 років.
Профспілка, адміністрація, члени трудового колективу, каже напівжартома Федір Юрійович, мають спільне завдання: просвітницьку роботу. Я - щодо своїх спілчан: про необхідність професійної спілки, яка, як не сьогодні, то завтра стане в нагоді. Вже було, коли з обласною організацією, Центральним Комітетом домоглися заборгованих виплат, а всі разом – пропагуємо екологічну безпеку, бережливе ставлення до свого природного багатства, вміння та бажання реально гордитися, примножувати його, вчитися жити в гармонії з природою.
Ольга Лобарчук
