30.08.2019
Голову Новороздільської міської організації профспілки працівників освіти і науки України Аллу Андріївну Серафин, за клопотанням обласної організації галузевої Профспілки, нагороджують цьогоріч високим званням Заслуженого працівника Профспілки. «Виборола!» - кажуть у прямому і рідкісно хорошому розумінні цього слова. І, звикло, гратулюють з нагоди її особистого і трудового ювілею. Наступного року виповниться – 45 трудового педагогічного стажу п. Алли, після закінчення у 1978 році Самбірського педучилища. Каже, хотіла бути вчителем і юристом. Життя розпорядилося так, що на профлідерській стезі поєднала одне й друге.
За півтора десятка років профлідерства вступила зі своїм активом у чотири трудові спори з владою та роботодавцями. «Кажу ж їм, - розповідає Алла Андріївна,- не опирайтеся, вимагаємо законно і для людей. А вони мені: відвоюєш, отримаєш. Так і живемо. Радію, коли перемагаю і здобуваю для людей.
«Борець», - кажуть про неї колеги й головний роботодавець – керівник відділу освіти Новороздільської міськради Галина Юліанівна Панчишин. Її однокласниця. То у вас має буде все ладком, питаю обох. «Пишіть, що так». Насправді треба знати Аллу Андріївну, у якої, скажемо так, в роду дипломатів не було: батьки - люди праці. (Батько зі села Берездівці біля Нового Роздолу, мати – з Білорусії ). Часом навіть сама обласний профлідер Марія Яцейко мусила вносити нотки дипломатії в позицію, а Новороздільської міської голови - по суті і для годиться... Непоступливість Алли, виявляється і того треба, коштує чимало здоров’я, закінчувалася таки «відвойованими» відсотками - на оздоровлення і культмасову роботу, охорону праці, доплатами обслуговуючому персоналу.
Її остерігаються, поважають і дивуються, сказав мені по-секрету колега з місцевої газети.Та з тим , мабуть, треба народитися, щоб так уперто не рахуватися зі своїм внутрішнім спокоєм і здоров’ям, класти чимало на вівтар справи. Сама Алла Серафин дає ніби й звичайнісіньке пояснення: маю двоє дітей і п’ятеро внуків, хочу, аби здійснилася моя мрія: мої внуки не їздили на заробітки по світах, працювали тут і хвалили не десь там, а як добре, чесно і законно жити у своїй державі.
-А ще,- продовжує, - хочу, щоб під час цієї звітно-виборної кампанії в міській нашій організації якомога більше освітян-спілчан сказали: готові до такої ж боротьби за свої життєві стандарти, разом зможемо! Попереду чимало завдань: хоча б добитися підвищення більше, ніж на 50% доплат за сумлінну працю, тридцять – за престижність праці вчителя при цій зарплаті, яка, особливо для молодих спеціалістів, потребує куди більшої уваги.
- Відважна жінка, - ще й так кажуть про неї соціальні партнери. Послухала ці характеристики, сама знаю Аллу Серафин від початку її профлідерської кар’єри і думаю: якби так могла більшість самовіддано діяти і працювати на громаду, направду, в іншій – соціально благополучнішій державі, жили б нині. А то немало вартує.
Ольга Лобарчук
