22.07.2014
Жінка ягідного віку, трудолюб і дипломат, спокійна і наполеглива в досягненні мети. Скромна. Гарна зовні і душею. Все це колеги сказали про неї, голову Мостиської районної організації профспілки Олександру Гнатівну Погуц. 25 липня цього року відзначає гарну, жіночну дату - 45-річчя уродин. Її можна голосно і з приємністю озвучити, оскільки для Олександри роки цілком не ідентифікуються з паспортом. Вона може в нього ще довго і спокійно не заглядати.
Народилася Олександра на Мостищині в селі Стоянці. У цьому ж районі здобула середню освіту, батьківщині віддала після закінчення у 1991 році Дрогобицького педагогічного понад два десятиліття активної праці – громадської і професійної.
З дипломом фізико-математичного факультету почала свою трудову діяльність спочатку в сільській Буцівській школі, де й до сьогодні про неї гарно говорять і пам’ятають. Потім працювала у першій школі районного центру.
Дізнавшись, що вона, вчителька математики, обчислювальної техніки, інформатики та фізики, успішно веде гурток декоративно-ужиткового мистецтва, розпитую, чого саме вчить Олександра Гнатівна своїх вихованців в Мостиському районному Будинку дитячої та юнацької творчості? - «Всього, - відповідає радісно та з ентузіазмом. - Вишивати, гачкувати, в’язати…» Виявляється: Олександра – здібна, вдячна і двічі учениця відомої в області народної майстрині і колишнього доцента фізмату Дрогобицького педуніверситету Мирослави Кот. Вона, каже Олександра, навчила нас бути народними вчителями і народними майстрами. Вишивка, різні її техніки, мережка, – все її заслуга. Тепер передаю естафету молодому поколінню.
Бути майстром на всі руки, - не остання риса в іміджі вчительки і громадського діяча, районного профлідера освітян Мостищини. Земляки пам’ятають її активність у відродженні громадської організації “ Молода Просвіта», яку очолювала в районі у середині дев’яностих.
У Мостиській районній освітянській профспілці - 56 первинних організацій і дуже своєрідний контингент спілчан власне прикордонного району. Вони вельми активні в різноманітних міжнародних і освітянських проектах. Займаються ними на користь всіх колег, дітей і батьків з ініціативи районного відділу освіти. І тут профспілка - справді діловий партнер. А коли соціальних партнерів об’єднує спільна справа і креативні ідеї, вони в різних, і навіть складних моментах, швидше знаходять порозуміння. На тому Олександра Гнатівна акцентує увагу. В співпраці, ось і нещодавно, подолали складний організаційний момент у мотивації профспілкового членства. В житті різне трапляється, та досвід, а спілчани вже не вперше обирають її районним профлідером, дозволяє вийти зі скрутних ситуацій з гідністю.
Сердня зарплата освітян в районі близько 3 тисяч гривень, середнє педнавантаження – 15 годин. На фоні області - посередині рейтингової таблиці. З довозом вчителів до місця праці автобусів –«школяриків» мають достатньо, одні з найблагополучніших на Львівщині. Це теж додає авторитету профспілці. Проблеми? – перепитує районний профлідер, - а в кого їх сьогодні немає? Головне, як з ними справлятися і, безперечно, за підтримки і участі всієї профспілкової структури:
- Ось нещодавно побували з головами первинок і роботодавцями на виїзному семінарі в трускавецькому вчительському пансіонаті «Пролісок». Показали профлідерам як працює на спілчанина і в складні часи розвивається профспілкове майно. Це додало активів, у тому числі й аргументів для переконання роботодавців щодо перерахунку коштів на культмасову та спортивно-оздоровчу роботу освітян. Все на благо освітянина: його здоров'я, корисне спілкування, активний і пізнавальний відпочинок. Словом, конкретні кроки на шляху до європейської якості нашого життя. Царина – вельми важлива і для діяльності профспілки.
Важливо, що сім'я – чоловік Андрій Сергійович і двоє дорослих синів розуміють і підтриму-ють пані Олександру в її професійній та громадській діяльності.
