10.08.2014

 

Цю думку в унісон висловили про голову студентського профкому Львівської академії друкарства Любов Тупичак керівник обласної організації профспілки працівників освіти і науки України Марія Яцейко та її бойовий заступник Галина Долішня. За цю креативність, активність натури і те, що «навколо неї все крутиться» Любов Любомирівна нагороджена з нагоди свого 35-річчя від Дня народження нагрудним знаком «Заслужений працівник профспілки працівників освіти і науки» «Бронзова відзнака».  З цього приводу ми щиро радіємо за колегу.

Можна бути розумним, достойним, здібним і навіть талановитим, та не менш важливо, щоб золото все таки було належно поціноване. Любові Тупичак, мабуть, поталанило з оточенням, принаймні,  у системі профспілкової структури.  «Бронзова відзнака» нагодилася тоді, коли ще,ой, скільки пороху в порохівниці! Наступного року, до речі кажучи, виповниться 15 років, відколи Любов Тупичак обрана студентським профлідером Академії.

 А починала профспілкове сходження третьокурсницею.  Її мрія, до якої йде щодня, щомісяця, щороку своєю викладацькою і науковою працею, «щоб молодь вступала в Академію друкарства з не меншим бажанням і гордістю, ніж у елітний європейський вищий навчальний заклад і виховувалася тут дійсно еліта». А це не лише якість навчання, а й побуту. Виховує не лише слово, а й умови життя.

З приємністю розповідає вона, як змінилися за участі профспілки студентські гуртожитки, де є і  вода, і нові меблі, спортзал, підключена інтернет-мережа. Тож молода людина має чим зайнятися і менше думає про пивбар. Відпочинок активний – кожному за здібностями намагається організувати первинна молодіжна профспілка. Діє тут самодіяльний театр, театралізовано проводять День святого Валентина, конкурс студентської творчості «На фестинах у Євгена», туристичної пісні «Бабине літо»,  беруть участь в студентській лізі КВК,   організовують турніри з міні-футболу на «Кубок ректора».

Студентський профлідер Любов Тупичак стала ініціатором створення у Академії друкарства студентського телебачення. Його якість дозволила бути заангажованим  періодично 10 хвилиннними передачами на обласному телеканалі . Конкурси краси, освоєння території для спорудження спортивних майданчиків, видання щорічників профкому і конкурси та майстер-класи писанкарства за участі ректора,- ось далеко неповний перелік  і широкий діапазон, потрібних і корисних для двох тисяч членів її профспілки справ, в  яких Любов Тупичак є зачинателем і «моторчиком».

Звідки витоки такої нергії?  Ну, не секрет, головне - гени батьківські. Особливе порозуміння було в Любові з покійною матір’ю, такою ж дієвою, діловою і такою ж оптимісткою. А ще - соціальне оточення: школа, друзі в місті робітників, шахтарів Стебнику, де народилася, вчилася, виховувалася.  Її місто, родина, сусіди жили з відкритою душею, активними засадами соціальних і культурологічних інтересів.

-         Я вдячна долі, - каже Любов Любомирівна, - що повела мене цікавими стежками життя і звела з тими,  в кого я могла весь час учитися. Це додало вміння створити гідну, творчу команду, якою  є академічний профактив.  І з кожним випуском студентів він оновлюється, головне – успішно.  Тут нема начальників, є  люди з активною життєвою позицією, потрібні одне одному в самореалізації, квінтесенцією якої є трудовий, громадський результат.

Сильний характер Любові спонукує до різнобічності в роботі. Стало їй сили й на наукову роботу в Академії. Тема дисертації, котру завершила нещодавно, - проблеми вищої школи в ракурсі працевлаштування випускників на рівні регіону і країни, - обрана не випадково.  Для неї, голови студентського профкому, тема животрепетна і, чого гріха таїти, болюча. То й працювала над нею з чималим багажем власного багаторічного практичного досвіду. «У Львові лише вісім підприємств, де налічується до 500 робочих місць, а що казати про райони області? Для наших випускників перспективний на ринку праці факультет поліграфічних технологій, електронних, мультимедійних засобів масової інформації...», -заводиться про актуальне студентський профлідер, і я знаю: зараз відійде від заданої теми нашої бесіди.   Плавно переходимо до збору книжок профактивом Академії для сільських бібліотек. Це ж треба мати таку активну життєву позицію задля всіх і так по-справжньому турбуватися про невідомого ближнього. «А скільки я взяла доброго в людей, - ніби у відповідь додає Любов Любомирівна.  -  Профспілка навчила мене дипломатичності, вміння і бажання приходити на допомогу і отримувати від цього задоволення».

Окрема тема про силу волі цієї молодої жінки. Вона готова не тільки змінювати світ довкола себе, а й саму себе, що набагато складніше. І змінилась, буквально за кілька місяців, досягнувши бажаної зовнішньої привабливості, яка гармонує з внутрішньою. Побажаємо студентському профлідеру Львівської Академії друкарства здоров’я, невтомності, особистого щастя й злагоди в родині. Щоб і на особисте ставало часу, азарту, щоб усе це було поціновано рідними, колегами і друзями. Нехай її профком, і її власний дім гуде, як вулик, весело, щебетливо, мирно.