30.09.2014

 

Колись про вчителя казали «народний».  Був научителем для всієї громади, прикладом безкорисливості. І при тому, як писав  товаришеві знаний на Галичині народний вчитель,  письменник, громадський діяч Степан Ковалів, навіть при мізерній платні «чув себе в шкільництві, як у раю». Покликання!

 Ні, я не проти гідного рівня оплати праці у вік комп’ютерних технологій, не проти конкретного вшанування нашого вчительства платнею за працю, я про те, що часто, скільки не плати, а істинним народолюбом в ділах своїх не стають.

Голові Трускавецької міської організації профспілки працівників освіти і науки Марії Заміщак педагогічний дар відпущено Богом і батьками: розумна, симпатична і... «така молода». Хто б здогадався, що у неї двоє дорослих дітей? – по-доброму заздрять колеги і пояснюють: «Марія Ігорівна добра людина». До неї тягнуться, їй довіряють колеги, спілчани, а їх у Трускавецькій міській 664, батьки і просто земляки.

Прийшов, пригадує вона, нещодавно один вчитель розказати про біду в сім’ї. Розлучився з дружиною. Знала цього чоловіка, що називається «шапочно». Віталися, як зі сотнями земляків у невеликому курортному містечку, де всі один одного знають. Звичайно, непересічна ситуація і непересічна в Марії професія - логопеда-дефектолога, завідувачки психолого-медико-педагогічної консультації при міськвідділі освіти само собою передбачає широке спілкування.  З дітьми від 0 до 18-ти років і їх родичами від 20 до 70-ти. Широке коло людей різних професій і соціальних станів. А ще за власним бажанням Марія Заміщак працює з дітьми в благодійних організаціях і фондах Трускавця та Дрогобича, співає в церковному хорі і ще багато інших громадських обв’язків має як дружина священика. Ці грані складають той імідж пані Заміщак, про який «люди говорять» і який, безперечно, благодатно вимальовує образ лідера міської освітянської профспілки Трускавця.   Звідси й довір’я,  тому саме до неї прийшов учитель.  Отримав подвійний удар долі, враховуючи запрограмовану і завжди нелегку професійну місію вчителя - бути  правильним у всьому.

 Марія Ігорівна чим могла, допомогла-і як профлідер,  і, мабуть, як  колега-психолог. Вислухала, розрадила: життя – складна, непередбачувана штука. Таке трапляється, що й в казці не знайдеш.  Запропонувала змінити обстановку – взяти путівку і за багато років просто відпочити. Через місяць, каже, прийшов до профспілки той самий і зовсім інший чоловік. Знайшов у санаторії і здоров’я, і свою нову долю.

Запитаєте про соціальні стандарти спілчанам? Ця доброзичлива миловидна жінка вміє чемно і надійно «тримати під ковпачком своєї уваги» потужних соціальних партнерів – владу і роботодавців. Ця надійність дається роками праці не лише за зарплатню, а й тим, що сама показує приклад безкорисливості, активної праці на громадських засадах заради блага людей. Щире «дякую» буває вартніше за матеріальні стимули, а, головне, як переко-нуємося на прикладі життя і праці Марії Заміщак, дає довгострокові моральні дивіденди.

 Треба допомогти неповносправним дітям майстерні «Дивовижні долоні» благодійного фонду Карітас в Дрогобичі чи в облаштуванні ярмарку їх виробів? Марія Ігорівна знаходить можливості. Надати товариству «Надія» при тому ж Фонді безоплатні фахові консультації ? Теж викроїть час.

 Двері її кабінету завжди відкриті краянам у трускавецькому Центрі учнівської творчості. Це те місце, куди йдуть люди різного віку, дістаються на інвалідних візках. А поверта-ються з допомогою  і доброю надією.

Така фрагментарна індивідуальна анкета добрих справ педагога і профлідера Марії Заміщак, якій земляки  в своїх серцях неформально присвоюють найвище звання народного вчителя, давнє, сьогоднішнє і завжди актуальне й потрібне суспільству.