08.12.2025
Скажу по-секрету, доволі успішна діяльність Львівської обласної організації Профспілки освіти і науки працівників України й у тому, що має негласний «відділ добрих мізків». Серед учасників – штатна у свій час, згодом – на громадських засадах, заступниця голови організації Галина Мирославівна Долішня. Своєю прискіпливістю в роботі, перфекціонізмом набула різних друзів, може, й «запеклих», того не знаю...
У неї на першому місці завжди була правда і робота. Особливо приємно, що за 45 років відданої праці в організації справедливо за клопотанням колег нагороджена найвищою відзнакою Федерації профспілок України нагрудним знаком «Заслужений працівник профспілок України».
Вона – представниця особливого покоління, ще неналежно нині, на мою думку, вшанованого, що пройшли шлях від чорнильної ручки і красного писання до комп’ютерних технологій. Закінчила факультет іноземних мов Дрогобицького педінституту, тепер педуніверситету, і є прикладом того, що, коли хочеш вчитися, нема периферійних вишів. Прекрасно володіє мовами, мабуть, залишається лише шкодувати, що не «вдарилася в науку», і там привнесла б чималу користь. Колишня профлідерка цього вищого педагогічного навчального закладу Валентина Отрощенко, у якусь «круглу дату» уродин Галини, знайшла в архівах, що була Галина Янчак ще й активісткою громадського студентського життя, то бачимо, що й воно визначило її долю щодо вміння і бажання працювати з людьми, а не лише з «паперами».
Життя подарувало їй ще одне дуже важливе «жіноче щастя»: любов у подружньому житті, пошанування від чоловіка Богдана, з яким були на одному рівні освіченості, одній поглядовій хвилі. Навіть у мандрах на байдарках були заодне. Має люблячу доню і зятя, багато вірних друзів, родину у Львові й на Тернопільщині, звідки родом. І на цю ювілейну дату – життя продовжується у праці. Тож, певно, не лише мені буде цікаво: «А про що ще може думати і мріяти така жінка?»
«Щоб ноги носили і голова працювала на добро і користь людям, далеких і близьких», – сказала якось в розмові. Думаю, не образиться, що я це написала.
Успіхів Вам, Галино Мирославівно, здоров’я і нехай усе добре, якого так нині бракує українцям, збувається...
Ольга Лобарчук
