10.09.2018
Написала цей заголовок, а хочеться помилитися за Фрейдом: написати «Ярославни». Ярослава Кобиця - багатолітня голова Яворівської районної організації профспілки працівників освіти і науки України, того варта. Відоме ім’я княгині стало загальним для означення справжньої жінки-берегині, державниці-патріотки. Ці якості потрібні для українки не лише на високих рівнях - на всіх, щоб допомагати одні одним. Думаю, Ярослава Степанівна так глибоко над цим не задумувалася, просто робить все від душі і за велінням серця. Сама переконалася, не заощаджуючи власний дорогоцінний час, завжди відгукнеться,допоможе, займеться проблемою малознайомої людини. Вочевидь , це - від природи, дарованої батьками, простими людьми-трудівниками, які гідно виховали, дали вищу освіту і навчили людяності своїх трьох дітей. Тож навіть колеги, її профспілковий актив знає, наскільки Ярослава Кобиця «родинна» - в родині, і в профспілковому колективі.
Одна з кращих голів первинок Яворівщини Марія Нечай каже: «Я ніколи не була її давньою подругою, та, коли мене обрали в районний актив освітянської профспілки, такою себе вважаю, як і чимало інших, настільки вона вміє бути сердечною з людьми, зі своїм активом, зі спілчанами взагалі. Про таких ще кажуть: лідеркою - профспілковцем народжена». Ярослава Степанівна неодноразово обирається депутатом райради і, вочевидь, її професійний, громадський рівень ще й привабливої жінки, дозволяє до тих, хто трапляється на її життєвому шляху, ставитися з увагою, повагою, підвищуючи їх і власну гідність.
Можна додати до цих гартованих десятиліттями якостей й кілька цифр. Трудовий і профспілковий її стаж – 48 років, якщо враховувати першу сходинку профспілкового сходження – від члена профспілки, вчительки англійської мови сільської школи на рідній для неї і її батьків Яворівщині. У 1970 році юна дівчина після успішного закінчення Яворівської середньої школи прийшла працювати сільським вчителем. Не без успіху, бо вступила на заочну форму навчання на факультет романо-германської філології Львівського державного університету ім. Ів. Франка.
З перших років праці в освіті колеги помічали і виокремлювали її «громадську жилку», обираючи головою профкому, членом і керівником районної організації. Вже у 1983 році була нагороджена високою професійною відзнакою «Відмінника освіти», яка, як каже, до багато чого зобов’язує. Серед її нагород – Грамоти Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, Почесна грамота Центрального Комітету галузевої профспілки, нагрудний знак ЦК «Золота відзнака», відзнаки ФПУ і нещодавно – з нагоди ювілею – вона нагороджена нагрудним знаком освітянської громадської організації «Заслужений працівник Профспілки працівників освіти і науки України». За цим поважним переліком - активна громадська і людська позиція, подолання непростих проблем, перед якими профлідер не пасує і разом зі своїми спілчанами - активна на акціях протесту. В обласного профлідера Марії Яцейко – вона завжди на зв’язку, та ніколи не за дрібницями. Своїм головним досягненням вважає активну, а не формальну команду, довір’я пересічних спілчан, з якими працює навіть тоді, коли йде дорогою на роботу чи за покупками в магазин. Така вона – доля профспілкового працівника. За цим жодної хвилини не шкодує... Здоров’я Вам та душевної рівноваги, шановна Ярославо Степанівно! Удач і перемог у боротьбі за освітянські права!
Ольга Лобарчук
