04.09.2021
Богдан Григорович запам’ятався мені із щасливих вересневих зустрічей ветеранів освіти, які організовували обласна освітянська Профспілка та Департамент освіти. Завжди з дружиною-вчителькою «під ручку», уважний, делікатний, імпозантний.
Ця наша розмова відбувалася при його сьогоднішніх трудових буднях: відклав лопату – грядки копав - і почав розмову. Він, Богдан Григорович Жидик, з тих людей, з якими поговорив і, наче, висповідався. Вочевидь, Бог призначив його для однієї місії – душпастиря, яким можна бути, виявляється, і в церкві, і на стезі освітянській.
Земляки називають Богдана Жидика патріархом освіти, в місцевій газеті відгукуються про нього як про людину, що пише і творить історію краю. І все це напередодні його 90-річного ювілею. Уродженець Старосамбірщини зі села Торчиновичі. Тут вчився, зустрів свою любов - свою дружину, звідти почалася його щаслива життєва дорога. Розквітом його долі стали справи в обраній професії: десятиліття «служіння», як він каже, у школах-інтернатах і чверть століття керівником Старосамбірського управління освіти. Результат: збудований ним потужний освітній комплекс у великому селі Стрілки, чотири десятки збудованих шкіл у районі, 28 спортзалів, десяток дитсадків, шкільні їдальні, 52 квартири для вчителів. Такого блага з учительськими помешканнями не було в жодному районі області, а, може, й в Україні. Це його, Богдана Григоровича Жидика, цеглина в стіну держави, у якій народився, жив і працював, плекав і плекає мрію, шоб наші молоді люди були ковалями своєї долі на своїй землі. Повторив у нашій розмові це кілька разів, як мантру, як мрію, над якою трудився. Ми сказали про розквіт його трудового шляху, а вінець - щасливий шлюб з односельчанкою - людиною, близькою духовно і професійно. З Ольгою Григорівною народили і виховали двох синів. Їх діти обрали професії - освітянина (Володимир учитель учителів у Дрогобицькому педуніверситеті) та інженера (Тарас працює в академії друкарства). Тішаться п’ятьма внуками і чотирма правнуками. Правнучка Софійка цьогоріч пішла в перший клас.
Богдан Григорович, розповідає фотокореспондент місцевої газети Ігор Теличко, побував на першому дзвонику в сільській школі, де сорок років тому призначав директора, котрий не лише зберіг тут вогнище освіти, а й успішно розбудував школу, зберіг показовий професійний трудовий колектив.
І попри те, не все гладко було в його житті. Мабуть, таки людськими молитвами і через добро, яке робив людям, успішно не так давно переніс складну операцію. У непростих 90-х пішов на заслужений відпочинок. Не кожен, каже, може вписатися у різкі повороти епохи. Їх на його життєвому шляху було три. Та, додає, якщо не вписуєшся, «звільни місце». У будь-яких ситуаціях «не роби зла, роби все з вирозумінням, тримайся завжди гурту добрих людей». Це, зрештою, одне з його секретів довголіття. А ще має чисто фізичні секрети: рух - проходить 3-5 кілометрів щодня, ніколи нічим не зловживає, не втрачає зв’язку з суспільством і з широким оточеннням: «читаю профспілкову газету «Життя і праця» з великим зацікавленням, маю таку потребу, завжди шанував Профспілку, як співучасника добрих справ, особисто Марію Григорівну Яцейко, що завжди піднімає суспільно важливі освітянські проблеми...»
Сам Богдан Григорович дотепер активно працює у Фонді Отриска, проводять цікаві конкурси, шукає і допомагає творчо працювати місцевим краєзнавцям. Гордиться, каже, активністю свого колеги-краєзнавця, залізничника Олександра Глінки: вийшло півдесятка його книг. Серед них - про знакові постаті в історії краю. Це, продовжує ветеран праці, важливо знати молодим, що відомий громадський діяч, президент Кракова, де йому поставлено бронзове погруддя, Микола Зиблікевич - уродженець Старосамбірщини; неподалік від Старого Самбора у Лаврівському монастирі поховано понад сім століть тому Великого князя Русі Лева І-го, сина короля Данила. Це невеликі штрихи до того, чому місто має статус історичного саме завдяки праці таких невтомних людей як Богдан Жидик.
Здоров’я Вам міцного і такого ж активного життя, шановний Богдану Григоровичу, щоб разом зі своїми земляками і родиною щасливо відсвяткувати 800-річчя письмової згадки про рідне місто, для якого стільки зроблено, стільки пройдено непростих і успішних доріг.
