19.09.2019

 

На традиційній серпневій зустрічі освітянського активу, яка дає старт новому навчальному рокові, керівник департаменту Львівської ОДА, надаючи слово обласному профлідерові працівників освіти і науки Марії Яцейко, сказала, впродовж обговорюваної присутніми теми: профспілка, мовляв, теж зацікавлена в якості освіти... Так, сфера діяльності профспілки тісно переплетена з навчальним процесом через призму соціального захисту працівника. Редакція газети «Життя і праця» теж, упродовж цієї важливої теми, бо, як наголошують вчені: «переможе в глобалізованому світі та нація, яка інтелектуально найбільше озброїться», вирішила поспілкуватися з авторитетною вчителькою початкових класів Дрогобицького ліцею № 4 ім. Лесі Українки, головою профкому Лесею Володимирівною Гизюк.  Вона, чотири роки тому, - одна з перших в області почала впроваджувати педагогічний проект Нової української школи «Інтелект України»  за харківською програмою, розробленою групою вчених під керівництвом професора Ірини Гавриш.   Програма здобула популярність серед освітянської і батьківської громади.

-         Пані Лесю, нині в українській школі маємо 11 освітніх програм. Усі, ставлячи в центр уваги дитину,   ніби й собі спрощують життя...  Йдеться про потурання природній дитячій розхолодженості.  Чи не  криється за цим виховання відомого казкового персонажу: не хочеш докладати зусиль – бався, «сиди на  печі»? А що потім, коли дитина дійде років і свідомості, скаже, насамперед, школі, батькам ?

-         Розумію, що Ви, на загал, кажете дещо спрощено. У нашому ліцеї батьки мають можливість обирати систему відповідно, можливо, й до природніх, набутих в сім’ї, дошкільній установі, здібностей своєї дитини. Є два класи з системою «Інтелект України» і два - за системою «НУШ», що має два варіанти і відрізняється кількістю певних предметів. В 4-ох паралельних класах, відповідно, 66 і 58 учнів.

-         Чи то оптимальні для засвоєння знань і праці вчителя кількості?

-         Оптимальна і продуктивна кількість не 33 учні в класі, а 23, щонайбільше 28 учнів.

-         Ще які недоліки відчуваєте?

-         Добре було б, якби держава оплачувала тих 240 грн. щомісяця за навчальний матеріал – підручники, спеціальні зошити в програмі «Інтелект України», оскільки вчимося за держстандартом. Щоб вчителі самі обирали підручники, за якими будуть навчати.

-         Чи потрапляють діти у ваш клас за певним відбором ?

-         Ні, конкурсну систему відмінено. Це добре. Бо є діти, які стартують з високим рівнем знань, а в процесі навчання їх можуть випередити ті, які спочатку в підготовці відставали.

-         А «негласний конкурс» батьків існує?

-         Розумію, про що йдеться. Зробила аналіз рівня заможності батьків і виявила, що це не бізнесмени, а ті, які обрали рівень, систему навчання і вирішили віддати свою дитину в Божі і мої руки.

-         Що є ключовим у системі «Інтелект України», чи можна вже говорити про результат?  Зрештою, чи не розчарували Вас за... ( скільки років педстажу?)

-         19 років після закінчення Самбірського педучилища та Уманського педінституту ім Павла Тичини

-         безконечні реформи?

-         Недолік різних реформ, які довелося пережити, – відсутність системності, наступності і матеріальних засад. В «Інтелекті України» маємо на виході 11 клас Харківської 169 гімназії, школи у Львові, у нас – 4-ий клас, в якому, скажу відверто, насолоджуюся результатами своєї праці. Діти вільно висловлюють свої думки, незалежні, підкріплені інтелектом. Не упускаємо у навчанні та вихованні жодної дрібниці. Коли у нас, для простого прикладу, два роки тому проходив Всеукраїнський семінар вчителів та директорів, гостей було більше, ніж учнів.  Малюків це не збило з пантелику. Другокласник порахував стільці і сказав: до 60-ти бракує ще 4 крісла... На запитання директора, як тобі сьогодні в школі, відповів відверто: «Погано. - (?!) - Бо мама одягла мене в тісний піджак». Коли ми прийшли на урок в обсерваторію, діти задавали такі запитання фахівцям, що ті вухам своїм не вірили.

Ключовим у цій системі є принцип: обличчям до дітей і батьків. Співпрацюємо продуктивно з батьківським комітетом, який очолює випускниця школи Марія Данчівська. Маємо  батьків з першим школяриком і тих, хто приводить до школи не першу дитину, тож може порівняти. Ніхто з батьків не передумав і не перевів свою дитину на іншу програму. Коли поїхали спільно на екскурсію, матері забажали наступного разу запросити ще й татусів.

- А щодо набору предметів?

У програмі навчання «Інтелект України»: посилена увага іноземній мові, природничим предметам і математиці, яку посилює «Еврика», коли дитина творчо, нестандартно може вирішити задачку.  Процес навчання алгоритмізовано,  суттєвим є інтегрованість предметів, вмотивованість навчання через практичність їх застосування, форма викладання – через подорож, гру, пісеньку, прикладну ситуацію. Маємо уроки мистецтва, фізичної культури, не забули в підручному навчальному матеріалі цікаву систему самоконтролю дитини і контролю батьківського, самостійної і контрольної роботи. Вчимо їх працювати в пізнавальних інтернет-ресурсах.

-         Заздрісники не заважають? Деякі батьки скаржилися, що в одній школі нав’язували зверху не ту програму, на яку привели вони своїх дітей..

-         Добре запитання. У нас такого не буває. Школа має свої давні добрі традиції, керівників, зокрема, позитивний імідж. Ніхто нікому нічого не нав’язує. Я працюю із задоволенням завдяки доброзичливості всього колективу, моїх здібних колег. Адже в ліцеї – наступність програми і системність навчання за програмою «Інтелект України». Вчителі старших класів, які працюватимуть  в «Інтелекті...» до 11 класу, - часті гості на наших уроках, радимося, дискутуємо.

Першими нашими помічниками є директор школи Світлана Василівна Мала, завуч Світлана Володимирівна Самойлик, моя сім’я. Завдяки чому можу в статусі  вчителя-коуча  допомагати тим учителям, які тільки-но взялися працювати за новою програмою.

-         Щодо реформ, так би мовити поточних, як ставитесь до зміни статусу міських шкіл: кілька з них стали з дев’ятирічним терміном навчання з вивіскою гімназії…

-         З цього приводу скажу не лише як вчитель, а як голова профкому: демографія диктує свої зміни, але справа в тому, що такий соціальний партнер, як влада, ставить в пріоритет тільки кошти, а не інтерес учня і вчителя. Зміна статусу веде до, при надмірному навантаженні вчителя, скорочення кількості годин і, відповідно, оплати праці, скорочення робочих місць... А можна і треба знаходити в цій ситуації золоту середину на користь всіх учасників трудового процесу. Ключовим є, вже зазначене вище, зменшення кількості учнів у класі, що спрацює водночас і на якість навчання. На цьому  акцентує профспілка.

- Ваші діти пішли професійною стежкою мами?

-          Ні. Донька – перукар, син - студент Франкового університету, хімічного факультету. Але, якщо треба мамі допомогти з роздатковим матеріалом, не відмовляються.

-          Як поєднуєте напружену професійну працю з громадською – голови профкому?

-         Я ж бачу, знаю, отримую інформацію на електронку, як старається щодо зарплат, додаткових виплат наша обласна організація професійної спілки, і це мене стимулює. Стабілізували в ліцеї ситуацію з членством, інформуємо колег, що і як робиться в міській та вищих за рівнем профспілкових організаціях. Але тут ще дуже широке і непросте поле діяльності, готуємось до звітно-виборних зборів.

-         Успіхів Вам у всьому. Спасибі за змістовну розмову.

Ольга Лобарчук

 На фото: вчителька початкових класів Леся Володимирівна Гизюк у шкільному  навчальному кабінеті.