10.03.2025

 

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду» – ці рядки знає кожен, вони стали невід’ємною частиною української ідентичності.

Саме 10 березня 1865 року вперше прозвучав твір Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського – пісня, яка згодом стала Державним Гімном України.  Пісня «Ще не вмерла Україна» вже тоді була символом державності – саме вона була національним гімном за часів УНР та ЗУНР.

Нині Гімну виповнюється 160 років від дня першого публічного виконання.

Гімн України – це код свободи, символ незламності, голос мільйонів, що прагнуть перемоги. Це пісня, яка об’єднує, надихає, дає сили й віру у майбутнє.

Сьогодні він звучить на передовій, у школах, на спортивних аренах, на міжнародних зустрічах – де б не були українці, Гімн лунає в унісон із серцем кожного з нас.

Цікаво, що оригінал тексту та музики Гімну, написані рукою авторів, й сьогодні зберігаються в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові.

Гімн України – це більше, ніж просто державний символ – це наша воля, наша гордість, наш дух. І він обов’язково лунатиме у кожному куточку України – вільної, сильної, незалежної!

Нехай наш Гімн і надалі єднає покоління, зміцнює націю та надихає на Перемогу!

Профспілка працівників освіти і науки України