21.04.2026

 

19 квітня 2026 року. Цей день – про натхнення, тепло і глибокі сенси. Мала щастя побувати на виставці «Геометрія пам’яті» неймовірної Наталії Цедуляк – художниці, яка вміє говорити з глядачем мовою символів, тиші та внутрішнього світла. Для мене ця зустріч особлива ще й тому, що з пані Наталею нас поєднує не лише любов до мистецтва, а й профспілкова діяльність – щоденна праця, яка часто залишається «за лаштунками», але будує спільноту, підтримку і довіру між людьми. Саме в таких зв’язках народжується щось більше – взаєморозуміння, повага і справжня людяність. Я побачила інший вимір цієї людини – глибокий, чутливий, наповнений творчістю. «Геометрія пам’яті» – це не просто про орнамент. Це про код. Про невидиму сітку, яка тримає нас разом, навіть крізь час і відстані. У цих формах – не лише естетика, а ритм поколінь, відлуння голосів предків, зашифровані історії, що живуть у кожному з нас. Лінії, фігури, повтори – наче пульс пам’яті, який не дозволяє забути, ким ми є. Ця геометрія – не про строгість. Вона про гармонію. Про внутрішній лад, який допомагає вистояти, зберегти себе й передати далі. Особливо атмосферно, що виставка відбулася у Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» – місці, де мистецтво дихає і говорить, де кожна подія набуває особливого звучання. Я щиро вдячна пані Наталії за цей день – за емоції, за глибину, за натхнення. І за те, що поруч є люди, які творять не лише мистецтво, а й простір довіри, підтримки та світла. Це був саме такий день.

Олена Куцик – голова Первинної профспілкової організації працівників Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка