09.09.2026

 

Трагічно, раптово, несподівано і передчасно обірвалося у 62 роки життя нашого колеги, освітянина в душі і серці - Богдана Глуховецького.

Активним і небайдужим був ще зі студентських років - очолював профбюро математичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Любив у розмові з нами, профспілчанами, пригадати ті часи.

Працював в освіті на Бужчині, багато років очолював відділ освіти, вчився у свого учителя - світлої пам’яті Романа Почапського, дбав про ділове співробітництво із Буською районною організацією профспілки працівників освіти і науки України. Цінував добру пораду, шанував колег, був вимогливий до себе і дбав про дисципліну в колективах. Мав феноменальну, вочевидь як математик, пам'ять.

Знався на законодавстві і постійно вивчав його, умів знайти те зерно, яке доносив до своїх колег.

Небайдужий до життя громади, обирався в депутати районної ради, був активним і розсудливим. Умів і хотів допомогти ближньому, був чутливим і небайдужим до чужих проблем.

Веселий і дотепний, танцюрист і співак, дбав про розвиток і утримання учительського хору "Освітяни".

Умів об'єднувати. Мріяв зварити, як обіцяв друзям, куліш Перемоги...

Куліш буде, незабутній друже Богдане! Неодмінно, як і Перемога!

Спи спокійно, дорогий колего!

Вічна Тобі пам'ять і Царство Небесне!

Щирі співчуття родині.

За дорученням профспілкового активу працівників освіти Львівщини - Мар'ян Калин.