08.10.2026
Понад 300 жінок-освітянок і профспілкових лідерок із 57 країн світу взяли участь у 5-й Всесвітній конференції жінок Інтернаціоналу освіти (WWC5), яка відбулася в Бразилії. Учасниці обговорили майбутнє професії вчителя, глобальний дефіцит педагогічних кадрів, оплату та умови праці, професійне вигорання, гендерну рівність, мир і профспілкову солідарність.
Україну на конференції представляли заступниця Голови Профспілки працівників освіти і науки України Ольга Чабанюк та завідувачка міжнародного відділу Катерина Малюта-Осаулова.
Дефіцит учителів, оплата праці та дошкільна освіта
Однією з центральних тем конференції стала глобальна нестача педагогів. За оцінками Інтернаціоналу освіти, до 2030 року світу знадобиться ще приблизно 50 мільйонів учителів для забезпечення права кожної дитини на освіту. Серед причин кадрової кризи – низька оплата праці порівняно з іншими професіями, надмірне навантаження, складні умови роботи, емоційне виснаження та недостатнє суспільне визнання професії.
Для України ці проблеми додатково загострює війна. Збереження педагогічних кадрів залежить не лише від рівня оплати та умов праці, а й від безпеки та можливості працювати в умовах постійних воєнних ризиків.
У 2026 році зарплати педагогічних і науково-педагогічних працівників в Україні були підвищені на 50% у два етапи. Водночас питання гідної оплати праці і далі залишається серед пріоритетів Профспілки, оскільки зарплата вчителів залишається однією з найнижчих в економіці країни, а від рівня оплати залежить, зокрема, привабливість професії для молодих фахівців і можливість утримувати досвідчених педагогів у системі освіти.
Окремо учасниці конференції обговорили ситуацію в дошкільній освіті. Йшлося про її недостатнє фінансування, низьку оцінку доглядової та емоційної праці, а також про гендерні стереотипи, які впливають на статус і умови праці працівників цього сектору, де переважно працюють жінки. Профспілки представили підходи до захисту трудових прав і покращення умов праці в дошкільній освіті.
Як працює український учитель під час війни
Українська делегація взяла участь у панелі «Жінки, які об’єднуються та мобілізуються заради миру та солідарності», де представила досвід освітян під час повномасштабної війни.
Ольга Чабанюк та Катерина Малюта-Осаулова розповіли про повсякденну реальність українських учителів і дітей. Після нічних атак учні вранці йдуть до школи, а під час повітряних тривог навчання продовжується в укриттях або переходить в онлайн-формат. За умов тривалих атак і повторних тривог протягом дня педагогам доводиться постійно змінювати формат роботи залежно від безпекової ситуації.
Фактично вчитель має бути готовим одночасно до кількох сценаріїв: очного уроку, дистанційного навчання або роботи в укритті.
До цього додається постійна невизначеність, пов’язана з ударами по енергетичній інфраструктурі, можливими відключеннями електроенергії, опалення та водопостачання. Очікування чергової атаки та необхідність щодня забезпечувати нормальний навчальний процес створюють значне психологічне навантаження.
Тому питання професійного вигорання, психологічної підтримки та можливостей для відновлення українських освітян потребують не меншої уваги, ніж організація самого навчального процесу.
Мир як умова нормальної роботи освіти
Окремий блок конференції був присвячений взаємозв’язку між миром, демократією, гендерною рівністю та правами працівників. Для українських освітян це питання має безпосередній практичний вимір.
Поки триває війна, право на освіту в Україні реалізується в умовах постійної загрози, яка безпосередньо впливає на безпеку, безперервність і якість навчання. Діти навчаються під час повітряних тривог, школи й дитячі садки зазнають значних пошкоджень і руйнувань, а педагоги працюють під постійним безпековим та психологічним тиском.
Саме тому на міжнародному рівні важливо говорити не лише про наслідки війни для освіти, а й про необхідність миру як передумови безпечного навчання та гідної праці освітян.
Міжнародна профспілкова солідарність
Для української Профспілки участь у таких міжнародних заходах – це також можливість безпосередньо розповідати колегам з інших країн про ситуацію в українській освіті та потреби освітян.
Співпраця з Інтернаціоналом освіти та профспілками різних країн та можливість говорити на таких масштабних платформах як WWC5 допомагає продовжувати привертати увагу до війни в Україні, підтримувати освітян і захищати їхні трудові права.
Проблеми, які обговорювалися в Бразилії, мають різний масштаб і прояви в різних країнах, але багато з них знайомі й українським освітянам: нестача педагогів, оплата праці, навантаження, професійне вигорання та потреба в більшій підтримці працівників.
Для України до всього цього додається ще одна базова умова – безпека. Поки триває війна, можливість учителя працювати, а дитини – навчатися залежить передусім від того, чи є для цього безпечні умови.
За матеріалами ЦК Профспілки працівників освіти і науки України
